Стаття 6 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачає, керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом.

Конституція України не передбачає повноважень Президента України щодо призначення та звільнення Директора Національного антикорупційного бюро (стаття 106 Основного Закону України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003 прийшов до висновку, що Конституція України вичерпно визначила повноваження Президента України, що унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов’язки).

У рішенні від 8 жовтня 2008 року N 21-рп/2008 Конституційний Суд України також зазначив, що повноваження Президента України встановлюються виключно Конституцією України.

Про неможливість здійснення Президентом України інших повноважень, крім встановлених Основним Законом України йдеться й у інших рішеннях Конституційного Суду України, зокрема від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року N 19-рп/2008.

У рішенні від 15 вересня 2009 року № 21-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що в Основному Законі України закріплено виключний перелік посадових осіб, у призначенні та звільненні яких безпосередньо беруть участь Президент України та Верховна Рада України.

Таким чином, законом «Про Національне антикорупційне бюро України» не можна було розширювати перелік посадових осіб, щодо яких Президент України вправі приймати кадрові рішення. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка міститься в Рішенні від 30 жовтня 1997 року № 5-зп у справі К.Г.Устименка, винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією України, а не іншими нормативними актами.