Щодо воєнного стану

1. Підстави введення воєнного стану

Підставою для введення воєнного стану, який може запроваджуватися в усій Україні або в окремих її місцевостях є збройна агресія чи загроза нападу, небезпека державній незалежності України, її територіальної цілісності (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Сутність воєнного стану полягає у наданні окремим органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування передбачених Законом повноважень, які необхідні для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

2. Порядок введення воєнного стану та його скасування

Воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.

Пропозиції щодо введення воєнного стану Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.

Указ Президента України про введення воєнного стану, затверджений парламентом, негайно оголошується через засоби масової інформації.

Скасування воєнного стану здійснюється Указом Президента України за пропозицією РНБО або Верховної Ради України у разі усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, про що негайно оголошується через ЗМІ.

3. Зміст Указу Президента про введення воєнного стану

В Указі про введення воєнного стану зазначається:

1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану;

2) межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться;

3) завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

4) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

5) інші питання, які дозволені у разі запровадження воєнного стану.

             Діяльність органів державної влади в умовах воєнного стану 

 - В умовах воєнного стану органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та законами України, і забезпечують виконання заходів, передбачених цим Законом.

– Президент України як Верховний Головнокомандувач ЗСУ в умовах воєнного стану здійснює керівництво стратегічним плануванням застосування ЗСУ та інших військових формувань, запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану через робочий орган Ставку Верховного Головнокомандувача

– Генеральний штаб Збройних Сил України. – Міністерство оборони України у зв’язку з введенням воєнного стану діє відповідно до Положення про Міністерство оборони України, яке затверджується Президентом України.

- У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження ВРУ, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.

 - ВРУ в разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях збирається у дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі.

– У разі закінчення строку повноважень ВРУ під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВРУ, обраної після скасування воєнного стану.

– Нормативно-правові акти, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.

 - В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, керівництво у сфері оборони та забезпечення громадського порядку і безпеки, у запровадженні заходів воєнного стану, здійснюється відповідним військовим командуванням у тісній взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

– У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування.

– ВРУ, Уповноважений ВРУ з прав людини, міністерства, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також суди, органи прокуратури України, органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та військове командування мають право видавати в межах своєї компетенції обов’язкові для виконання, у тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази та директиви з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Заходи правового режиму воєнного стану, що запроваджуються в умовах воєнного стану

– В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військовому командуванню надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК та органами місцевого самоврядування, а якщо це неможливо, – самостійно запроваджувати та здійснювати такі заходи правового режиму воєнного стану:

1) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації і воєнного часу з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період дії воєнного стану, і їх наслідків, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб.

2) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

3) вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб оборони майноміністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних громад, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та громадян, у тому числі згідно з Положенням про військово-транспортний обов’язок – транспортні засоби, споруди, машини, механізми, обладнання та інші об’єкти, пов’язані з обслуговуванням транспорту, та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

4) встановлювати охорону важливих об’єктів національної економіки України, які забезпечують життєдіяльність населення;

5) запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

6) встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

7) перевіряти документи у громадян, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;

8) у порядку, визначеному Конституцією і законами України, порушувати питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій, якщо вона загрожує суверенітету, національній безпеці України, її державній незалежності і територіальній цілісності, життю громадян;

9) здійснювати контроль за роботою підприємств зв’язку, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, театральних, концертно-видовищних та інших підприємств, установ і організацій культури, використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; регулювати роботу цивільних телерадіоцентрів, забороняти роботу аматорських приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі;

10) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку;

11) забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

12) вилучати у громадян вогнепальну зброю та боєприпаси, холодну зброю, а у підприємств, установ і організацій також навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

13) забороняти призовникам і військовозобов’язаним змінювати місце проживання без відома військового командування;

14) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

15) встановлювати порядок використання сховищ, споруд та інших об’єктів для захисту населення, а також для задоволення потреб оборони;

16) проводити евакуацію населення з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення;

17) запроваджувати в разі необхідності нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, ліками;

18) усувати з посад керівників державних підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними своїх обов’язків, призначати виконуючих обов’язки керівників зазначених підприємств, установ і організацій;

19) примусово відчужувати або вилучати майно у юридичних і фізичних осіб для потреб оборони.

– Порядок встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначається законами України.

- За рішенням РНБО, введеним в дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану відповідно до їх призначення та специфіки діяльності.

- В умовах воєнного стану військове командування може приймати в підпорядкування чи в оперативне підпорядкування інші військові формування або їх з’єднання, військові частини, установи та організації. Порядок взаємодії військового командування з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади щодо забезпечення додержання правового режиму воєнного стану, захисту безпеки громадян та інтересів держави, а також підпорядкування чи оперативного підпорядкування йому інших утворених відповідно до законів України військових формувань або їх з’єднань, військових частин, установ та організацій визначається Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Гарантії прав і свобод громадян в умовах воєнного стану

В умовах воєнного стану забороняється: зміна Конституції України, проведення виборів та референдумів, проведення страйків.

Під час режиму воєнного стану не підлягають обмеженню права, передбачені ч.2 ст.64 Конституції України:

– право на рівні права і свободи та заборона дискримінації (ст.24)

– право на зміну громадянства та заборона примусового позбавлення громадянства України, заборона вигнання і видачі іншій державі (ст. 25)

– право на життя (ст. 27)

– право на повагу до гідності, заборона катування і нелюдського поводження та заборона дослідів над людиною (ст. 28);

– право на свободу та особисту недоторканість, необхідність вмотивованого рішення суду впродовж 72 годин після затримання (ст. 29);

– право на індивідуальні чи колективні звернення до органів влади і місцевого самоврядування (ст. 40);

– право на житло (ст. 47);

– право на шлюб, материнство і батьківство (ст. 51);

– рівність дітей незалежно від їх походження, заборона насильства щодо них (ст. 52)

– право на судовий захист, на звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини, а також використання міжнародних засобів захисту прав і свобод (ст. 55);

– право на відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади і місцевого самоврядування (ст. 56);

– право знати свої права і обов’язки (ст. 57);

– заборона зворотної дії закону в часі (ст. 58)

– право на правову допомогу (ст. 59);

– право не виконувати явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60);

– заборона двічі притягувати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61);

– презумпція невинуватості (ст. 62);

– право не свідчити проти себе, членів сім’ї чи близьких родичів (ст. 63)

Введення воєнного стану не може бути підставою для застосування  тортур,  жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання.

Власник примусово відчуженого майна може отримати компенсацію його вартості, а  після припинення воєнного стану вимагати повернення майна що зберіглося або вимагати надання іншого майна взамін.

Інформування Генерального секретаря ООН про обмеження прав

Україна відповідно  до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права у разі введення воєнного стану негайно  повідомляє через  Генерального  секретаря  ООН державам,  які беруть участь у цьому пакті,  про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є  відхиленням від зобов’язань за Міжнародним пактом,  та про межу цих відхилень, їх строк і причини прийняття такого рішення.

Правосуддя на території, де введено воєнний стан, здійснюється лише судами.

На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції  України . Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Контроль за діяльністю органів виконавчої влади в умовах воєнного  стану  здійснює Рада національної безпеки і оборони України.